Куда пойти?

Архивы ‘Киев’ категории

Читать остальное »

Читать остальное »

Читать остальное »

Читать остальное »

Деякі вчені кажуть, що динозаври вимерли від холоду. У Києві похолодало, але цих теплолюбних тварин ще можна зустріти в парках міста. Зокрема, на Співочому полі (що біля парку Великої Вітчизняної Війни під відкритим небом) зібралось величезне стадо з різних куточків землі.

Читать остальное »

Читать остальное »

Читать остальное »

У минулій статті “Пляжі Києва й Київської області. Що крім Дніпра пропонує столиця?” ми почали огляд місць відпочинку киян. Продовжуємо огляд місць, які можна відвідати або в самому Києві, або недалеко від міста влітку.

Читать остальное »

Жара й сонце змушують думати тільки про одне. Як би освіжитися? Де б покупатися? Де найближчий пляж і чистий водойм? Киянам щодо цього повезло. Мало того, що місто розташоване на ріці, так ще й навколо міста є безліч водоймів, у яких офіційно дозволене купання. Всі вони розташовані поблизу селищ-супутників столиці або не далі, ніж в одним-двох кілометрах від села.

Читать остальное »

Київ, столиця України, відомий своїми культурними традиціями. Рідкі визначні пам’ятки Києва, мальовничі види, цікаві музеї, різноманітні можливості для відпочинку, роблять місто надзвичайно популярним у туристів з різних країн.

Читать остальное »

Сьогодні ми з Вами стали очевидцями хвилі тотальної «японізації» місць громадського харчування. Це «стихійне» явище викликане підвищеним попитом слов’янського народу до японської кухні. Він так облюбував барвисту їжу з рису й рибних делікатесів, що вже не уявляє свій раціон без неї. Як наслідок цього – на кожному куті суши бар. Керуючись золотим правилом «попит породжує пропозицію», столичні ресторатори не лінуються відкривати суші-студії, японські ресторани, суші-бари й т.д. Важливо відзначити, що при цьому вони максимально точно намагаються задовольнити не тільки смакові переваги споживачів, але й естетичні.

Читать остальное »

Ідучи Оболонською набережною на минулих вихідних, ми помітили в чиємусь саду чотири надзвичайних деревця. Одягнені від верхівки до п’ят величезними бузково-рожевими квітами вони приковували до себе увагу всіх, хто йшов мимо.

Читать остальное »

Продовження серії “Сім чудес України”

Софія Київська – відома цілому світові архітектурна та художня пам’ятка ХІ століття. Літописи згадують дві дати заснування собору: 1017 та 1037 роки.

Засновником історичного собору літописці називають знаменитого князя Ярослава Мудрого, за часів якого Київська Русь зазнала періоду розквіту. Щоправда деякі джерела зауважують, що Ярослав лише завершив справу батька, Хрестителя Русі Володимира, а той, буцімто, започаткував будівництво святині на місці, де здобув перемогу над печенігами. Закінчилося будівництво храму лише в 1049 році, коли його освятив тодішній київський митрополит Феонемт. Збудований во славу Божої Премудрості собор покликаний був канонізувати та зміцнювати на неозорих теренах Київської держави нову віру.

Читать остальное »

Продовження серії “Сім чудес України”

У 1051 році православні ченці Антоній та Феодосій заснували в печерах біля літнього князівського терему Брестово за Києвом монастир, який і названо було Печерським.

Уже в 11 ст монастир був осередком поширення та утвердження на київських землях нової релігії. У 12-у він отримує почесний статус Лаври, тобто головного монастиря руських земель. Саме тут зосереджувалися провідні культурно-церковні сили Київської держави, писалися перші літописи, перекладалися на давньоруську праці європейських та візантійських мислителів. В тихих келіях Лаври працювали такі відомі літописці, як Никон та Сильвестр, писав “Повість временних літ” Нестор. В Лаврі було складено неоціненне джерело відомостей про давню Русь – “Києво-Печерський патерик”.

Читать остальное »

Знайомий нам інтер’єр сучасної Андріївської церкви практично повністю був створений до 1755 року. Растреллі власноруч спроектував кафедру, іконостас і надпрестольний покров, все різьблення було виконано майстрами з Києва (Христофором Орейдахом, Йосипом Домашем, Матвієм Мантуровим і Андрієм Карловським). Авторами більшості ікон, які ми бачимо в іконостасі Андріївської церкви були російські художники, у тому числі Олексій Антропов і Іван Вишняков.

Руйнація і забуття

На жаль, долею побудованої всупереч бажанню Київської єпархії церкви після смерті імператриці ніхто не цікавився. Тільки в 1767 році вона нарешті була освячена, однак служби в ній не проводилися, оскільки, по-перше, до цього часу прихід для Андріївської церкви усе ще не був визначений, ну а по-друге, церква напрочуд швидко опинилася в аварійному стані через недосконалість обладнаної будівельниками дренажної системи, постійних зсувів схилів пагорба, вітрів і дощів.

Протягом наступних ста двадцяти років було проведено кілька ремонтів, які втім практично не поліпшили ситуацію. Через нестачу коштів ремонт жодного разу не був зроблений у повному обсязі, ремонтувалося тільки те, що вже повністю вийшло з ладу. Крім того, невдалий ремонт в 1891 році (усувалися наслідки удару блискавки в купол) спотворив пропорції головного купола Андріївської церкви. Лише в 1900 році завдяки самовідданій роботі архітектора Володимира Миколаєва Андріївської церкві вдалося повернути колишній вигляд.

Читать остальное »

Розповідаючи про визначні пам’ятки і красоти Києва, не можна обійти стороною такі сакральні місця, як Андріївська церква й Андріївський спуск. Про Андріївський спуск ми ще поговоримо, а сьогодні хочеться розповісти детальніше про Андріївську церкву. На мій погляд – це найгарніша церква не тільки Києва, але й усієї України. Архітектура цієї бірюзової красуні вражає своєю елегантністю, почуттям смаку й звичайно ж неповторною красою. Зійшлося воєдино усе: століттями намолене місце, геніальність архітектора, дивовижні краєвиди навколо, надзвичайно гарне оточення й ще сотні дріб’язків, які й відрізняють шедевр від просто гарної і якісної роботи.

Читать остальное »

Сьогоднішній наш репортаж ми починаємо з Зоологічного музею, що розташован в центрі Києва біля станції метро «Театральна». Сила-силенна зібрано тут усяких тварин, звірів, риб, комах, жучків-павучків, метеликів і іншій науці відомої, у банки з формаліном покладеноъ, у нафталін загорненої живності.

Ми пішли навмання, похапцем, наприкінці дня. Ледве запізнилися до 16-00 нас було не пустили й перед нами й такими ж як ми замкнули двері, але наші добрі дитинки пробили сльозами своїм нерозумним батькам шлях у храм науки й ми змогли насолодитися, хоча й не всіма, але багатьма принадностями.

Що ж ми побачили в Зоологічному музеї?

Звірин тут так багато, що ми змогли пройти тільки один поверх за сорок хвилин Люди свідомі підказали нам, що потрібно починати із другого поверху Тому що там все дуже цікаве. Перевірити цю тезу ми не змогли, тому що побували тільки на одному поверсі, але побачили масу всього.

А це були: метелика, жучки, молюски, риби, мавпи, тигри, леви, гієни, вовки, лиси, змії, черепахи, пінгвінчики та пінгвіни, орли, шуліки, сови, а також дуже живий куточок, у якому ми спостерігали із задоволенням хамелеонів, павуків, змій, черепах і багато чого такого, що в розумі та у маленькому репортажі не уміститься. Тому йдіть туди сміло й ведіть своїх малят. Буде цікаво.

У музей пускають до 16-00.
Вартість входу 15 гривень із дорослого та 10 – с дитини.

Напевно було багато гарного написане про Київський театр ляльок, тому опустимо пафос і просто опишемо особисті відчуття, після візиту до Театру ляльок. По-перше, розташован він у центрі, недалеко від Маріїнського парку, стадіону «Динамо», Хрещатика, Майдану, тобто в центрі. Від станції метро «Майдан Незалежності» іти до Театру ляльок хвилин десять. По-друге, у театрі йдуть вистави, як для дітей, так і для дорослих. По-третє, чесно зізнатися, мені сподобався й дитячий спектакль. Дуже добре підібрана музика, досить велики ляльки. Ми дивилися «Русалоньку». Може це нам так повезло, не знаю. Але мене торкнула ця п’єса. Так що можете сміло йти зі своїм малям не боячись умерти там з нудьги. До речі, Вані теж сподобалася вистава. Хоча й зрозумів там він тільки те, що в бідної русалоньки пропав голос. А інше маля поділилося тим, що віно зрозуміло п’єсу так: «Принц виросте й заріже ножичком злу чаклунку». Загалом, п’єса вийшла різноманітна.

У ляльковий театр рекомендую приїжджати за півгодини до вистави, щоб усе гарненько розглянути й поспілкуватися з малям у незвичайній атмосфері. А квитки в ляльковий театр краще брати або в перший ряд або вище, наприклад у десятий. Тому що перші шість-сім рядів розташовані горизонтально сцені й можна не побачити головного. Хоча можна взяти маля на руки. Хоча, ми сиділи в п’ятому ряді, нам усе було видно, тому що спереду сиділи малята, а не тітки з дядьками.

У залі лялькового театру нам здалося трошки прохолодно. Тому треба одягти ще один светр або сорочку.

У Ляльковому театрі дуже красиво, є величезний акваріум, за скляною вітриною добре пізнавані лялькові персонажі: колобок, Вини-пух, П’ятачок і т.д.

Дитяча п’єса триває близько 40 хвилин. Саме стільки, щоб зовсім не набриднути малятам.

На «Русалоньку» квиток що дорослий, що дитячий коштує 25грн.
Взагалі ми бачили такі ціни: дорослий – 40 грн., дитячий – 25грн.

Адреса: м. Майдан Незалежності, М. Грушевського, 1-а.
Телефон: 278 5808 (каса)
Час роботи: Каса: вт-пт 11.00-14.00, 15.00-19.00, сб, нд і святкові дні 10.00-19.00.

Читать остальное »

Коли ми гуляли по Пирогово (хто не знає, є такий музей під відкритим небом неподалік від Києва), то нас дуже зацікавив просте питання: «Чому тут не продають справжні українські пироги?». Адже напевно кожний відвідувач музею купив би парочку, адже Пирогово – це готовий бренд! Зважаючи на все, думка ця відвідала не тільки нас. І от на початку жовтня поруч із Майданом Незалежності з’явився новий заклад, що запропонувало всім бажаючі саме пироги. Називається воно «Пирогово» і обіцяє відвідувачам все різноманіття найсвіжішої випічки. Взагалі питання: «Куди піти поїсти на Майдані?» неактуальне. Закусочних, кафе, ресторанів і фаст-фудів на Майдані й поруч із ним предосить. Є тут і горезвісний Мак-Дональдс, і невибагливі Форнетти, і неїстівна шаурма. Усе, що побажає душу зголоднілого туриста. Багато хазяїв зробили ставку на національний колорит і заманюють голодних борщем і варениками. Проте, не лежала наша душа до всього цього різноманіття. А от пиріжків схотілося. Зайшли раз, інший, і тепер кожний візит на Майдану або Хрещатику закінчується нищівним ударом по талії, занадто вуж смачними виявилися пиріжки й привітними хазяї.

Перелічимо плюси закладу.

1. Все абсолютно свіже. Більшість пиріжків гарячі, тільки із грубки.
2. Все дуже смачне. Під тонким шаром тесту ховається смачна начинка, тісто завжди гарне вимішане.
3. Щораз що-небудь новеньке. Асортимент постійно розширюється, з’явилися салати, фреши, супи й безліч інших смачних блюд. Востаннє нам сказали, що на черзі піца.
4. Все можна сміло давати дитині, немає ніяких ароматизаторів, консервантів, гострих соусів і т.д. Нашому Вані найбільше сподобалися пиріжки з вишнею й сирна запіканка.
5. Всі працівники дуже доброзичливі. Завжди в гарному настрої, охоче що-небудь порекомендують, замовлення виконуються моментально.
6. Можна замовити пиріг, торт, коровай, і його спечуть точно в строк і навіть доставлять по будь-якій адресі в Києві.
7. Ціни досить демократичні, пиріжок коштує біля п’яти гривень, великий пиріг на чотири – п’ять чоловік обійдеться десь у двадцятку.

З мінусів:

1. Приміщення на наш погляд обмаль. Велику компанію не втиснеш.
2. Столи розраховані тільки на трьох і тіснуваті навіть такого числа людей.
   Проте, якщо ваша мета купити щось на перекус, а не сісти й ґрунтовно пообідати, то це відмінний варіант.

Адреса: вул.Б.Грінченка, 4 (метро Майдан Незалежності, напроти департаменту Ветеринарної медицини)
Замовлення пирогів по телефону: (044) 222-98-15

Можна попросити й вам спечуть пироги до того моменту коли ви зможете їх забрати.
Після 18-00 знижки на продукцію

Читать остальное »

Музей води в Києві – характерний приклад того, як заробляти на тім, що викинути дуже шкода, а задарувати не кому. Хоча, як викинути або задарувати вежу, я не знаю. Таких веж було в Києві трохи. Пили з них воду тільки самі заможні люди. Бідні пили воду із Дніпра. У принципі, якщо потрібно якось убити час, то чому б і не подивитися на еволюцію трубопроводу. Зрештою, п’ємо ми з нього щодня, і навіть не замислюємося, а як воно працює. Те ж саме стосується, наприклад, винаходу трифазної передачі електрики. Мало хто знає Михайла Осиповича Доливо-Добровольського. Але ж це завдяки йому насоси качають воду, що ми п’ємо.

З достоїнств такого способу погуляти можна відзначити розташування музею. Він розташований у центрі, поруч із стадіоном «Динамо». Відразу поруч розташован Театр ляльок. Тому якщо ви прийшли з дітьми, а в музей потрібно стояти в черзі, а там холодно, то можна скасувати похід до музею і зайти в театр. Відразу поруч арка дружби народів, під якою стоять різні атракціони: машинки, тири, каруселі.

У музеї нам сподобалися: величезний унітаз:), печера, з якої ллється водоспад, зразки стародавніх труб (не знав, що був дерев’яний водопровід), мильні бульки й величезний акваріум із цікавими рибами.

Дитині чотирьох років сподобалося все.

З недоліків потрібно відзначити його…розташування Доріжка йде на гірку. Впускають плюс-мінус по 15 чоловік. Передбанника немає, лав поруч із входом немає. Тому на вас може обрушитися вітер або дощ. Укритися від дощу можна під наметом, але від вітру вже ніяк не вкритися.

Коли зайдете в ліфт не лякайтеся – нікуди він не їде. Це просто «розведення». Тільки не визнайтеся, звідки довідалися, тому що екскурсоводи просили не видавати прикола з ліфтом.

Працює з 10-00 до 16-00 у будні дні й з 10-00 до 17-00 у вихідні. Працює це значить впускають останніх в 16-00 або в 17-00.

Вартість квитка: дорослий 20 грн., дитячий – 15грн.
Екскурсія триває близько 45 хвилин.
Понеділок, вівторок – санітарні дні.

Поки що такий дивний світ я бачив тільки в Києві. Якщо ви хочете подякувати маля за відмінну поведінку або вам потрібно терміново піти в магазин, а тягати його за собою не дуже хочеться або просто цікаво провести з ним час, пограти у величезні м’які кубики, постріляти з повітряної гармати, позбирати головоломки та інше, то завітайте в «Дивосвіт». Ми живемо на Оболоні, тому нам ближче ходити в той, котрий поруч із «Великою кишеней» і зовсім поруч зі станцією метро «Оболонь».

Крім величезної кількості гральних автоматів, є великий будинок, затягнутий сіткою. У цьому будинку дуже багато всяких ходів-виходів, гірок, м’яких перешкод, батут. Ми спостерігали, як мами залишали своїх діток у цьому лабіринті, писали свій телефон і йшли. Чесно говорячи, стрьомно це якось.

Основні моменти Година коштує 55 гривень. Півгодини – 30 гривень. Необмежений час – 100 гривень. Отут, насправді, замануха, тому що більше 2-х годин ніхто не витримає.

При цьому потрібно один раз купити картку «Дивосвіта». Коштує вона десь 15 гривень. Її можна поповнювати й розплачуватися за атракціони вже нею. На рахунок кладуть якісь плейки. Вартість гри коливається від 7 до 15 плєєк. Ви просто проводите біля червоненької цятки й гра починається. На якімсь атракціоні ми виграли купу якихось білетиків. Що з ними робити – незрозуміло, але радості, як ви самі розумієте, дуже багато:)

Там же є численні кафе, 4D кінотеатр і купа всяких атракціонів.

Режим роботи: у будні дні з 12-00 до 22-00. У суботу, неділю – з 10-00 до 22-00.
Телефони: 502-00-88. Адреси: вул. Маршала Маліновського, 24/10

Читать остальное »

Такі покидьки, на превеликий жаль, є практично в будь-якому населеному пункті. Як би красиво не було навколо, вандалам це лише діє на нерви. А кожна біла мармурова поверхня, змушує чесатися їх пітні, шкідливі руки. Їх мало хто бачить, а більшість воліють не зауважувати їх під час занять нелюбов’ю, але результати цього неподобства неможливо не помітити. Одного малолітнього дебіла з фарбою, на жаль, досить, щоб зіпсувати настрій тисячам городян, змушених роками любуватися на мерзенності, які прийшли в його напівпорожню голову.

Добре б це були тільки невиховані хлопчиськи або дівчиська. У підлітків є шанс, подорослішав, усвідомити, що це мерзотно, і виправитися. Так адже повною мірою все вищесказане ставиться й до дорослих городян, яким просто лінь взяти із собою пакетик і скласти все те добро, що не розкладається сторіччями,, що вони притягли із собою на природу. Знайти милу чисту галявинку й перетворити її на смітник на найближчі тисячу років – справа двох-трьох годин. А потім, можна розповідати про те, як усе запаскуджено, і як жахливо працюють міські служби. Ще б, як одному двірникові встигнути за сотнями виробників сміття?

Так хочеться часом прийти до цим несвідомим суб’єктам додому й принести все це сміття. Щоб їм було також кривдно. Життя, взагалі, не ахті й все таке, але ніхто не змушує нас, пробачте, прити до знайомим у гості, напаскудити в спальні на хазяйське ліжко. Але ж набережна – це теж частина нашого житла, а не суспільна вбиральня або філія смітника.

Ми пройшлися по Оболоньській набережній з малям. Так, як це роблять десятки тисяч місцевих жителів. Ми – позитивні люди, але, Боже, неможливо не засмутитися, дивлячись на мармурові статуї з відбитими головами, покриті мерзенними карлючками. Можна спробувати їх не помітити, а можна спробувати крикнути в нікуди: “Люди! Ну, будьте ж людьми! Адже ніхто не змушує вас бути скотами!”

Нехай їм принаймні ікнеться – вирішили ми. Нехай їм ікається щораз, коли хтось буде читати цей пост або залишати коментарі. І ще: люди, що вбивають красу, пам’ятайте, з кожним днем краси й щастя у вашому житті стає усе менше. Може варто зробити два кроки й дійти до урни?

Читать остальное »

Продовжуючи тему відкритих просторів під час грипу, пропонуємо прогулятися в музей Великої вітчизняної війни 1941-1945р.м.

Мені подобається добиратися сюди пішки від станції метро «Арсенальна». Територія музею і справді величезна. Відразу ж на головній алеї встановлені пушки, якщо пройти далі, те праворуч буде музей сучасної бойової техніки. У якому за 5 гривень ваше маля може посидіти за штурвалом бойового вертольота, полазити на танках і бронетранспортерах.

Якщо пройти далі, те можна потрапити в музей раритетної техніки.

Вартість входу – 5 гривень, фотозйомка – 5 гривень, а якщо в вашої дитини є бажання залізти в літак, те ще 5 гривень вхід.

Техніки багато. Від старенької бронемашини, у якій незрозумілим чином уміщалися водій і стрілець, і аж до балістичних ракетам.

Якщо піти ще далі, до пам’ятника Батьківщині-матері, то можна побачити два розмальованих танки, на яких граються дітлахи. Мені здається, це найкраще застосування цим монстрам.

Найсприятливіший, на мою думку, час відвідування музею це травень. У цей час, у будні дені, там практично нікого немає, навкруги все цвіте. Запахи весни сп’яняють і бадьорять.
А узимку тут досить прохолодно, дме вітер.
Загалом, не дуже затишно.

А раз не дуже затишно, отже тут точно немає вірусу Тому одягаємося тепліше й уперед!

Читать остальное »

Отже, як і обіцяли, пишемо про те, куди піти в Києві під час епідемії. Облогове життя триває вже тиждень, так що думаю багато хто не всидять на вихідних удома. І правильно зроблять. Придуха – це дуже погано.

Читать остальное »

На жаль учора, наше звичайне п’ятничне запитання: «Куди піти у вихідні?» не викликало жодного ентузіазму. Ми злякалися свинячого грипу, скупчень заразних людей. Злякалися за себе й за дитину. Та і як не злякатися, якщо на вулицях зустрічаєш людей у ватно-марлевих пов’язках, а газети, телебачення й інтернет, змагаються, описуючи різні жахи та пророкуючи початок страхітливої епідемії.
Читать остальное »

Начинаем путешествие от станции метро “Почтовая площадь”. Далее заходим в фуникулёр, который поднимает нас на Михайловскую площадь.

Карта маршрута

Читать остальное »

Парк отрадный.

Парк Отрадный. Паровозик.

Читать остальное »

Работницы шинка

Про те, що на території Мамаєвої слободи не можна влаштовувати пікніки, написано скрізь: і на карті, і на вхідних квитках, і на сайті, і на величезному плакаті поруч зі входом. На плакаті було написано ще суворе: «Приносити з собою на територію спиртні напої та їжу заборонено!». У чомусь із адміністрацією можна погодитися. Дозволь приносити все це, і парк потоне в пляшках, недоїдках і папірцях. За кожним, як кажуть, не встежиш. Однак, логічним повинно бути й продовження: запропонуйте на території затишне містечко, де можна поїсти.
Далі

Читать остальное »

Колодец.

«Мамаєва слобода» знаходиться на вулиці Михайла Дінця, 2. Добираємося від станції метро «Шулявська» тролейбусом №27 до зупинки «Вулиця Ярослава Галана» або автобусом №2 до кінотеатру «Тампере», або маршрутним таксі 27.

Как добраться?

Подходим к офису. Судя по всему внутри никого нет. Поэтому покупаем билеты в будочке.

Читать остальное »

Вид на церковь со входа в Слободу

За відвідування ми заплатили сорок гривень на двох (дошкільники безкоштовно, а школярам знижки). Поцікавилися, чи можна послухати екскурсію. Виявилося, що коштує екскурсія 300 гривень, причому людей було небагато, так що екскурсійна група не набралася, про що ми дуже пошкодували. Обов’язково купіть на вході карту парку, на якій позначені всі побудовані архітектурні об’єкти (їх там 98!). Коштує вона всього п’ять гривень, а гуляти з картою набагато цікавіше.

Читать остальное »