Піраміди індіанців майя

Треба сказати, що наведені у другій частині статті «Індіанці майя. Хто ж вони?» назви цих споруджень носять дуже довільний характер, тому що ніхто не знає, як вони називалися в часи майя, і сучасні імена були дані цим будинкам дослідниками, що опиралися на свої власні логічні висновки.

Палац Кукулькана – втілена ідея календаря індіанців майя

Повертаючись до палацу Кукулькана, варто відзначити, що це грандіозне спорудження має у висоту 25 метрів, складається з 9 щаблів (кожна з яких символізує один з 9-ти існуючих світів, відповідно до поглядів древніх майя), на вершину ведуть чотири сходи (по одній з кожної сторони піраміди), кожна з яких має по 91 щаблю (91х4=364, число днів у році). Всі щаблі розділені на 18 прольотів. У цьому спорудженні знайшов відображення Цолькін − священний календар майя, заснований на місячних циклах (саме через це він тому має 18 місяців по 20 днів у кожному, чотири додаткових дні й один так званий «День Поза Часом», що випадає на 25 липня у звичному нам літочисленні). Цолькін, до речі, є набагато точнішим календарем, ніж григоріанський, у якому для усунення погрішностей довелося ввести високосний рік. Північний вхід у палац Кукулькана охороняють дві величезні зміїні голови, висічені з каменю. Крім того є й ще дві кам’яні колони, зроблені у вигляді змій.

Колодязь смерті: чи приносили індіанці майя людей у жертву?

Неподалік від Храму Воїнів розташований природний колодязь, що представляє собою карстову вирву з діаметром близько 60 метрів, із приблизно такою ж глибиною, − Священний Сенот. На території колишньої імперії майя знаходять чимало Сенотів, але цей, у Чичен-Іці − найвідоміший. Древні майя вшановували Ум-Чаку − Бога лісів і дощу. Сеноти були місцем жертвоприносин цьому божеству. При цьому, навіть у часи найсильніших посух, із Сенотів ніколи не брали воду для питва або зрошення полів.

Першу письмову згадку про цей Сенот ми знаходимо в записах (1566 рік) іспанського єпископа Дієго де Ланда − « Був у них звичай кидати в цей колодязь живих людей, і вони вірили, що люди ті не гинуть, хоча ніхто їх більше не бачив». У результаті такого свідчення, і декількох фресок, що зображують людей, які стрибають у Сенот, за ним міцно закріпилася назва Колодязь Смерті. І дійсно, починаючи з 1904 року заповзятливим Едвардом Томпсоном, що був на той час консулом США на Юкатані, з дна Священного Сенота була піднята безліч людських костей. Але перечитайте ще раз уважніше свідчення де Ланда − майя вірили, що люди, що відправляються в Сенот, не гинуть (не відомо, чи мали індіанці на увазі схоронність фізичного тіла, або ж це мало відношення лише до духовної сутності людини) і, за свідченнями нащадків майя, не було й мови про насильницькі жертвоприносини − навпроти, обрані добровільно стрибали у води Сенота, мріючи в такий спосіб заслужити прихильність Ум-Чаку.

Очень интересно и подробно Америка описана на сайте Смотри и путешествуй!. Очень подробно описаны пустыни, страны, города и культура народов, населяющих этот континент.

Один ответ to “Індіанці майя. Хто ж вони? Частина третя.”