У цій статті відправимося в казковий край, що, здається, немислимо відшукати цілеспрямовано, такі місця виявляються випадково й залишаються в спогадах назавжди. Для кожного, кому пощастило побувати в Молдові, ця країна залишиться в пам’яті чарівним, смарагдово-яскравим, краєм нескінченних пагорбів, що зненацька виникають небесних віконець ставків і насичено-багатих зеленню виноградників.

І от на самому краї цієї доброї землі, над безбережно розлитим тут, завдяки греблі сусідньої ГЕС, Прутом ми виявляємо це древнє поселення. Яскраво пофарбовані, під стать країні, хатчини селян зручно облаштувалися між відрогів вапняних схилів прибережних пагорбів, щільно обсіли схили ярів, безтурботно розташувалися за мальовничими кам’яними огорожами. Городи тих, хто живе нижче, похило йдуть у тихі води ріки, що впадає в Прут, Чугур, веселий струмочок Дуруіта крадеться до села, минаючи з неуявної краси й величі каньйону. Важко відшукати на карті сіло, розташоване на берегах відразу трьох рік!

У радянські роки на ріці Прут спорудили електростанцію й водоймище, що утворилося в результаті, кардинально змінило навколишній пейзаж, додавши йому виразний морський акцент. Коли вечірнє сонце офарблює нерухому гладь “моря” у золотаво-багряний відтінок, здається, що потрапив у казку. Вода в озері чиста, є місця для риболовлі й для купання, діти можуть шубовстатися на мілині, а для нирців є казкових обрисів скелі. Повільно, але вперто ці віддалені місця освоює індустрія туризму. Відпочивати на костештське водоймище приїжджають не тільки з Кишинева, але й із сусідньої Румунії.

Може здатися, що головною визначною пам’яткою Дуруітор є озеро, але це не так. Всесвітню популярність далеке молдавське село здобуло завдяки виявленим тут ученими стоянкам доісторичної людини. Сліди так званої ашельської культури, виявлені в тутешній печері, виявляли собою фрагмент щелепи кроманьонця, а також останки кістяків коней, оленів, бізонів, носорогів, ведмедів і мамонтів. Як видно 40 – 12 тис. років тому прибережна фауна Пруту була значно богаче. При цьому унікальні знахідки зовсім себе не вичерпали: кілька років назад у поглибленому дощовими водами ярочку місцеві жителі виявили свіженький кістяк мамонта.

Зовсім не викликає подиву, що кроманьонець обрав місцем свого перебування дуруіторський грот. Печера вражає: простора (300м2), вона велично панує над притихлим унизу селом, над мальовничою долиною Дуруіти й Чугура, з її, немов з надзвичайно дорогого номера фешенебельного пентхауза, відкривається чудовий вид на озеро. Мінімум фантазії необхідно, щоб уявити, як відпочиває у вогнища після вдалого полювання на бізона древній хазяїн цих апартаментів, на вогні присмажується соковитий окіст, а долиною внизу важливо прямує численне мамонтово стадо…

Вертаючись від печери в село, ви неодмінно зупинитеся помилуватися стародавньою церківкою, а прогулявшись не менш стародавнім цвинтарем, виявите гранітні пам’ятники, що дійшли до нас із неблизького дев’ятнадцятого сторіччя. Є навіть пам’ятник, датою смерті на якому зазначений 1812 рік. Цікаво, що епітафія виконана російською мовою.

Звичайно, найкраще відвідувати Дуруітори влітку, але й пізноосінній візит навряд чи залишить вас пригнобленими, скоріше навіть зовсім навпаки, тому що пізня осінь у Молдові – пора дегустації. Варто згадати, що городи молдаван мало чим відрізняються від городів, наприклад, українців, з тією лише різницею, що українці вирощують на своїх ділянках картоплю, а молдаванє – виноград. Будьте впевнені – кожний, поважаючий себе дуруіторський абориген має погріб, куди допускаються лише обрані, але вуж вам то, як дорогому гостеві, зрозуміло, дозволять доторкнутися поглядом ( і не тільки) до таємного.

І посадить вас гостинний спадкоємець давнього кроманьонца за стіл, і склянки будуть наповнені благоухающим, свіжим, бурштинового відливу, нектаром, і сніжно-білу бринзу подадуть вам під цю справу… І піднявшись у певний момент через стіл, ви без особливого, втім, подиву виявите, що численна череда тутошних мамонтів так нікуди із села й не пішло

Один ответ to “Куди поїхати у Молдавії. Старі Дуруітори”