Продовження серії “Сім чудес України”

Засноване древніми греками місто-держава проіснувало майже 2000 років і його багатобічна історія невідривно переплітається з історією Древньої Греції, Риму та Візантії.

Давньогрецькі колоністи заснували Херсонес (що означає “півострів”) на південно-західному узбережжі Криму понад 2500 років тому, нині залишки міста – чи не найцікавіша пам’ятка сучасного Севастополя. В ті далекі часи, немов хвилі невгамовного Чорного моря, омивали стіни Херсонеса найрізноманітніші племена, далеко не всі з яких виявляли мирний характер. Згодом, у часи середньовіччя, коли Херсонес зробився фактично християнською столицею півострова, довкола міста, зокрема в численних печерах, почали активно зростати християнські скити та монастирі. Наприкінці XIV століття чергова навала кочівників знищила двохтисячолітнє місто, залишивши нам для споглядання лише мальовничі руїни.

Розпочаті в 1827 році археологічні розкопки одразу прославили забуте місто, як “Руську Трою”. Великий об’єм робіт та потреба в збереженні численних віднайдених пам’яток спричинила створення Національного заповідника “Херсонес таврійський”, який охоплює нині всю територію древнього городища.

Багато про що розповідають звільнені від пісків розвали. З оборонною метою Херсонес, який являв собою демократичну рабовласницьку республіку, було обмежовано потужними стінами, внутрішнє планування кварталів та вулиць відповідало класичним контурам тодішніх грецьких та римських міст. Серед збережених до нашого часу споруд привертають увагу християнські храми середньовіччя, римська фортеця, традиційний давньогрецький театр (до речі, він і сьогодні готовий до зустрічі глядачів та артистів), майстерні ремісників, квартали житлових вулиць, криниці, обладнання для соління риби та інше. Населення міста, яке слов’яни називали Корсунем, доходило до 20 тис чоловік.

За понад 170-річну історію розкопок звільнено від нашарувань століть лише трохи більше третини міста. Але навіть така незначна територія подарувала археологам немало цікавих пам’яток. Знайдено зокрема численні предмети побуту городян, різноманітні написи, як наприклад декрети міської влади, текст-присвята, або текст-присяга громадянина Херсонеса; шиферні ікони перших християнських храмів, мозаїки та фрески. На сьогодні музейний каталог заповідника налічує більше ніж 200 тис знахідок.

Упродовж двох тисячоліть, від кінця VI ст. до н. е. до початку XV ст. н. е. Херсонес був центром культурного та релігійного життя Криму, а також відігравав роль важливої ланки в стосунках між християнською Візантією та язичницькою Руссю, чим сприяв популяризації християнства серед слов’ян.

Значна частина пам’яток Херсонеса та його сільськогосподарських околиць (хор) є унікальними, вони чудово збереглися й безсумнівно належать до загальних культурних здобутків цивілізації.

До переліку об’єктів заповідника “Херсонес таврійський” належать 11 пам’яток будівництва, що знайдені в городищі та фортеці Каламіта та 5 археологічних комплексів. Це фортеці Чембало та Каламіта, некрополь у Карантинній бухті, городище Херсонеса таврійського, стародавні садиби та земельні ділянки.

Один ответ to “Херсонес таврійський”