Продовження серії “Сім чудес України”

Древній бастіон, під сивими стінами якого бували і воїни турецького султана, і повстанці Дитинки та Мухи, і козаки Дмитра Вишневецького та Петра Дорошенка. Свого часу до фортеці двічі входило військо Богдана Хмельницького.

На початку XI століття, зміцнюючи кордони молодої держави Володимир Великий повелів звести на високому березі Дністра військове укріплення, якому виповнилося нещодавно 1000 років. Хотин – одне з найдавніших міст України. Спершу укріплення було дерев’яним, археологами знайдено тут залишки древнього поселення, корені якого губляться в далекому ІХ столітті.

Хотин продовжував виконувати важливу роль по охороні південно-західних меж Русі навіть після монголо-татарського вторгнення, тоді він входив до складу Галицько-Волинського князівства. Фортеця здавна прикривала стратегічну переправу через Дністер та була неабияким острахом для південних кочівників. Саме за часів Данила Галицького в ХІІІ столітті тут було зведено перші кам’яні фортифікації.

Продовжував будівництво фортеці молдавський воєвода Стефан ІІІ, Хотинська твердиня слугувала молдавським господарям резиденцією у XV – XVI століттях. За тих часів Хотин неабияк розвинувся, місто було центром ремесел, культури та торгівлі, на тодішні хотинські ярмарки приїздили купці з Європи та Азії, тут розташовувався важливий митний пункт, будинок давньої митниці зберігся до сьогодні.

Згодом фортецею заволоділи турки. Незважаючи на те, що вони продовжували активне будівництво оборонних споруд, їхнє панування не задовольняло ні молдован ні українців. У 1563 році хотинську фортецю захопив легендарний Байда Вишневецький, але через зраду молдован був схоплений і страчений згодом, як відомо, далеким від гуманності методом зачеплення гаком за ребро.

Наступним господарем фортеці стала Річ Посполита. Восени 1621 року під стінами хотинської кам’яниці розгорнулася битва, яка визначила хід європейської історії на багато десятиліть наперед і визначати цю долю випало козацьким військам під проводом славного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Забезпечена Сагайдачним перемога вартувала старому гетьману життя, але назавжди поклала край турецькій експансії до Європи.

На протязі бурхливого XVII століття могутніми хотинськими бастіонами володіли і козаки Хмельницького, і шляхетська Польща, і османська Туреччина. У XVIII – ХІХ століттях до переліку бажаючих заволодіти ласим “горішком” активно долучається Росія. Змагання тривають і лише внаслідок Російсько-Турецької війни 1806 – 1812 років фортеця опиняється у власності Російської Імперії, а Хотин стає повітовим містом новоствореної Бессарабської губернії. Зруйноване бойовими діями місто відроджується.

У 1826 році Хотин отримує власний герб, у центрі якого, зрозуміло – зображення могутньої фортеці. Хотин росте, а цитадель навпаки, втрачає з часом статус оборонного об’єкту, в місті розвивається промисловість. У першому десятилітті ХХ ст Хотин має вже 4 тютюнові фабрики, 10 гуралень, 3 броварні, лісопильню, цегельню та інше.

Але нові часи так і не стали для Хотина епохою розквіту. Під час подій початку століття на стратегічний об’єкт над Дністром з’явилося аж 5 претендентів: Австро-Угорщина, Румунія, Україна, Молдавія та Росія. В січні 1919 року в місті розпочалося антирумунське повстання, яке жорстоко придушили. Кілька сотень повстанців було розстріляно в стінах древньої фортеці, на давнє каміння знову пролилася кров…

Сьогоднішній Хотин – визнаний культурний та туристичний центр Чернівецької області. Представників багатьох країн знову ваблять історичні стіни заснованої Володимиром фортеці, але вже яку туристів. В запорошених пилом давнини стінах відбуваються культурно-концертні заходи, знімаються історичні фільми.

Один ответ to “Державний історико-архітектурний заповідник “Хотинська фортеця”.”