В результаті якихось неймовірних землетрусів, Балаклавська бухта урізалася в глибину скельного масиву на 1500 метрів, у результаті чого тепер тут практично не буває штормів, жодній бурі не пройти у вигадливий басейн Балаклавської бухти. Тільки птахам з їхньої висоти можна розгледіти синьо-зелені контури моря й землі, які сплітаються у формі букви S.

Уперше Балаклава згадується ще в гомерівському епосі. Шість діб море качало корабель на хвилях. На сьомий день буря викинула корабель у містечко велетнів – листригонів. Так перший літературний герой у світі потрапив у Балаклаву.

Найдавнішими мешканцями бухти були таври , вони не занадто піклуючись про естетику, займалися тут піратством. Від античних часів у балаклавській бухті залишилося небагато й те, що залишилося більше пов’язане з міфологією, ніж з архітектурою. Десь у районі мису “Фіолент” стояв давним-давно храм богині Іфігенії. Греки називали балаклавську бухту Сюмболон-лімне, що в перекладі означає “Бухта символів”. Від греків не відставали римляни: у Балаклаві вони звели храм, присвячений Гераклові, руїни цього храму збереглися до наших часів. Історії відомо тільки 13 таких святилищ у світі. За античним періодом, прийшов візантійський, у цей час тут зводили свої храми ченці з Візантії. Пізніше вже генуезькі купці боролися за зручну, вузьку бухту Символів зі своїми суперниками із князівства Феодоро. Саме так князівство втратило бухту разом з рибацьким селом.

Кримська війна 1853-1856 сприяла тому, що в Балаклаві оселився увесь бомонд британської армії. Британці побудували за рекордні строки першу в Україні залізницю, крім того набережну, що забудували магазинами й казино, назвавши її “Маленьким Лондоном”. В 1854 році неподалік від села Кадиківка відбулася Балаклавськая битва, що покрила цю землю пам’ятниками на честь загиблих росіян – військових, що хоробро обороняли свою батьківщину.

Дотепер місцевим хлопчакам не дає спати спокійно історія про затонулий корабель “Чорний принц”, що так і не був знайдений. Ходять історії про те, що він нібито був повний золота. Насправді, корабель швидше за все перевозив медикаменти й провізію, тобто якщо він і знайдеться, то без коштовностей на борту.

Дев’ятнадцяте століття перетворює колишнє село в престижний курорт, з дачами заможних людей і грязелікарнею. Казкова краса бухти й сусідніх мисів Айя й Фіолент зазвали в Балаклаву Пушкіна, Айвазовського, Куприна, Лесю Українку.

А от двадцяте століття сильно змінило Балаклаву. Воно перетворило її з курорту, на секретний об’ект. В одній зі скель Балаклави ще 50 років тому з’явився підземний секретний завод з ремонту підводних човнів, площею 5100 квадратних метрів. Тут могли одночасно ремонтувати сім субмарин, а у випадку ядерного удару тут би помістилося 3000 людей, які могли б жити не виходячи назовні на протязі трьох років. Цей унікальний об’єкт у радянські часи охороняли так добре, що й вся Балаклава була закритим місцем. Але останнім часом у Балаклаві згадали про її туристичне минуле і навіть почали водити екскурсії на підземний завод.

Раєм для дайвіністів вважається мальовнича місцевість поблизу скелястого мису Айя – це південна межа Балаклави, що відокремлює Велику Ялту від Севастопольського регіону. Тут зовсім інший клімат і рослинність. У саму Балаклавську бухту часто запливають дельфіни. Тут можна побачити гігантські 200-літні сосни. А сонце сяє над Балаклавою 2300 години на рік. Дорога з Балаклави в Ялту приведе вас до мису Фіолент, добре знайомому з тисяч листівок (з тюркського ця назва означає “Тигровий мис”), на якому розташований Георгіївський монастир, заснований в 891 р. Звідти я 800 сходах можна буде спуститися на Яшмовий пляж.

Балаклава чекає на вас вже цього літа. Годі баритися…