Перебуваючи в симпатичних городках біля західних кордонів України, неминуче дивуєшся: а чи не перетнув ти ці самі кордони? Тут ви не почуєте звичного, на жаль, але такого дуже звичного в інших регіонах держави, зворот типу “чоловік” або “жінка” (а ще продавці на базарах говорять “дама”), тут “по європейські” звернуться до вас: “пан” або “пані”, на питання “котра година” відповідять чемно й милозвучно, але так, що ви зовсім нічого не зрозумієте – Європа!

Пробираючись до історичного центра міста з боку автостанції №2, ви неминуче зустрінете на своєму шляху місцевий ринок. Вузенька вуличка, захаращена всіляким товаром, здається: тільки поміняй одяг торговців так покупців, тільки напихай в усі завулки замість автомобілів воза, і – ти в колоритному середньовіччі. Відносно запахів – усе в порядку: пахощі підгнилого банана цілком зійде за аромат гною.

Куди піти в Дрогобичі? Завітайте до ринка

І от ми підходимо. Ринок позаду, але враження реальної подорожі в часі тільки підсилюється. Головна площа стародавнього міста, немов декорація історичного фільму: вишикувані в класичне каре будинки, традиційна середньовічна ратуша, геометрія якої повторює геометрію площі, от-от з її воріт виїде на відповідній посаді кареті вусатий бургомістр. Над ратушею й над площею – зовсім кіношна вежа з годинниками на всі чотири сторони, кожних 15 хвилин годинники підтверджують свою недекоративність мелодійним дзенькотом. Говорять, з ратушної вежі відкривається чудовий вид на все місто, на жаль, перевірити це твердження не можна через закритість цього об’єкту для відвідувачів.

Визначні пам’ятки Дрогобича. Вежі, замки, костьоли.

Але ратушна вежа в місті далеко не самотня. Зовсім поруч піднімається, імовірно, наймонументальніше, у всякому разі: найстародавніше з монументальних, спорудження Дрогобича: Костьол і супроводжуюча його й підтверджуюча стародавність об’єкта Порохова вежа. Прогулюючись у масивних стін Костьолу можна й не догадатися про його культове призначення, найбільше це істинно середньовічне спорудження нагадує неприступний замок. Костьол дійсно старий, на його стінах є навіть барельєф, виконаний на згадку загиблих при Грюнвальдській битві! Не уступає Костьолу в монументальності й добротності спорудження і місцева Хоральна Синагога. Вона теж більше походить на стародавній замок, будівля трохи запущена, ще б, говорять, у його стінах перебував у свій час і склад солі, і меблевий магазин, і ще щось, але останнім часом синагогу намагаються відновити. Зробити це дійсно складно – синагога Дрогобича найбільша серед своїх родичів у всієї Галичині.

Неможливо в короткій статті описати всі краси й визначна пам’ятки цього непогано збереженого стародавнього міста. Ну як не згадати дерев’яну церкву, що чудово дожила до наших днів, Святого Юра. Це казкового виду спорудження перевезли (!) в 1656 році із села Надєєво й установили на місці попередньої згорілої церкви. Не можуть не викликати замилування наприклад зовсім модерного виду Церква Святий Трійці й Храм Святого Андрія; неможливо байдуже пройти повз унікальну фреску Мучеників Василіанських, що виконана ні багато ні мало – на цокольній стіні триповерхового(!) будинку теперішньої бібліотеки!

Дрогобич багатий цікавими пам’ятниками.

Обов’язково рекомендую подивитися пам’ятники. Тільки в Дрогобичі є унікальний для України пам’ятник папі Іоаннові Павлові Другому, цікавий пам’ятник Адамові Міцкевичеві, не залишіть без уваги пам’ятник молодому Шевченку. Викликає замилування чудово задуманий і виконаний монумент Степанові Бандері: задумавшись, молодий борець мерзлякувато кутається в шинель, угадуючи, мабуть, прийдешні холодні вітри епохи…