Не знаєте, куди поїхати в Київській області? Рекомендуємо вам чудове, заповнене світлою енергетикою містечко Богуслав. Ну, а куди піти в Богуславі ви довідаєтеся з нового есе Олексія Ганзенка.

БОГУСЛАВ

У складну-романтичну пору гормонального вибуху я полюбляв приїжджати в Богуслав. Просто побродити старими завулками його історичного центра, заглянути в книгарню (там був букіністичний розділ!); звичайно ж пройтися ажурним клепаним мостом через Рось, його проїзжа частина була вимощена дошками, спочатку по них заборонили рух вантажівок, а пізніше – взагалі будь-якого транспорту і якийсь час міст був пішохідним. Здорово було, опираючись на його утомлені поручні, стежити, як вирує глибоко внизу, продираючись між бегемотоподібними валунами невгамовна Рось, любуватися її стрімчастим лівим берегом, де, здається, немає жодного мало-мальськи пристойного валуна, на верхівці якого майстровитий богуславчанин не приліпив би своє житло. Ластівкино гніздо пам’ятаєте? Тут таких гнізд десятки!

Симпатичне містечко. Саме містечко, а не велике село, як деякі сусідні райцентри з нудними типовими будівлями а-ля “вічний соціалізм”. У Богуславі своя атмосфера, своя аура й навіть свій унікальний становий зріз – не раз чув від матері, що вона придбала якийсь моторошно необхідний у родині товар “у богуславських міщан”. Ви чули що-небудь про таращанських міщан, або про білоцерківський?

Богуславська торгівля це особлива тема, ще Тарас Шевченко згадував, як приїжджав з батьком на ринок, маленького Тараса, до речі, найбільше вразила тоді поромна переправа через Рось. Навіть у самі чорні періоди непримиренної боротьби зі спекуляцією, нетрудовими доходами й іншими буржуазними відрижками богуславський ринок вирував і кипів, а такий незамінний його атрибут, як “товкучка”, благополучно зжив себе лише тоді, коли товкучкою стала ціла країна. Ринок і зараз на тім же місці, де побачили його, піднявшись на круту гору від ріки, Григорій і Тарас Шевченки: у самому центрі, обліплений усілякими крамницями й забігайлівками, зовсім поруч із масивним товстостінним спорудженням Троїцької церкви. У Богуславі торговці чудово зживаються на одній площі із храмом, і є присутнім у цьому, безсумнівно, якийсь мудрий символізм…

Місто буквально пересичене історією. Засноване ще Ярославом Мудрим воно входило у ланцюг так званих “зміевих валів” і покликаний був захищати землі древньої Русі від набігів кочівників. До речі, існує теорія, що й саме слово “Русь” є видозмінене від “Рось”. Цілком можливо, що саме звідси, з північного берега ріки, саме й “пішла земля Російська…”,тут її пуповина. В 1240 році Богуслав зруйнували монголо-татари, пізніше воно відродилося вже як містечко на східних окраїнах Речі Посполітої, в 1620 році одержало Магдебурзьке право. Знавав місто й козаків Богдана Хмельницького, саме по дорозі на Богуслав одержав гетьман свою знамениту Корсунську перемогу, і неясні часи коліївщини…

Хто не пам’ятає хвилюючу легенду про відважну дівчину Марусю Богуславку, що, ставши дружиною турецького султана, не забула рідний край і відчинила двері темниці, визволивши на волю полонених козаків. Отож, ніяка це не легенда, приїдьте в Богуслав і на пагорбі біля ріки, поруч із облупленим заштатним павільйоном місцевої автостанції ви побачите єдиний у світі пам’ятник хороброї дивчині, саме на тім місці, як проказують, стояла колись церква, священиком у якій був батько Марусі.

Зрозуміло, така перлина надрос’я не могла не приваблювати відомих людей. З одних тільки українських письменників бували тут, крім Тараса, Іван Сошенко, Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Шолом Алейхем, Марко Вовчок…Марко Вовчок, до речі (Марія Вілінська), що оберталася й у Парижі, знала, що робила. Проживала вона в сусідньому селі Хохитва, а краси Хохитви здатні затьмарити, мабуть, і краси самого Богуслава! Рось розтікається тут двома барвистими дзюркотливими рукавами, залишаючи для нашого огляду й замилування чудовий острів, що складається з мальовничих композицій диких валунів, заростей верболозу, дзвінких протіків, водоспадів і вирів.

Невелике містечко, Богуслав має цілих чотири музеї, а головне, той своєрідний шарм, що вабить прогулятися зміястими вуличками його крутих схилів знову й знову…

Просмотреть увеличенную карту