Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро – це, напевно, одна з перших асоціацій, поряд з футболом і карнавалами, що виникає в голові нашої людини при згадуванні Бразилії. Адже бразильці не тільки веселуни, аматори пісень і танців, але й досить набожний народ. Розміри цього величезного спорудження, виконаного з мильного каменю й залізобетону, вражають. Висота Христа становить 38 метрів, з яких 8 займає п’єдестал, розмах рук становить 30 метрів, висота голови Ісуса 3,75 метри, вага всієї конструкції склала 1145 тонн. Погодитеся, розміри не маленькі.

Зеред місцевих ходить легенда, якою активно «прикормлюють» туристів, начебто Статую Христа можна побачити з будь-якої точки міста. Це далеко не так. А в тих місцях, звідки її все-таки видно, вона виглядає малюсінькою на тлі Ріо.

Тим не менш, це нітрохи не зменшує велич цього пам’ятника архітектури. Зараз це, напевно, здасться божевіллям, але замість звичної усьому Світу статуї, ми могли б спостерігати величезну статую португальця Христофора Колумба. Так-так, саме його спочатку хотіли «водрузити» на висоту 704 метра, на вершину гори Корковадо, що в перекладі з португальської означає «горб».

А ідея взагалі кого-небудь «водружати» на цю гору виникла неспроста. В 1922 році планувалась знаменна дата для будь-якого бразильця – сторіччя національної незалежності Бразилії. Ця знаменна подія й надихнула міську владу звести в столиці (а Ріо-де-Жанейро був столицею Бразилії до 1960 року) цей монумент.

Гроші на зведення статуї став збирати щотижневик «Про Крузейро», також допомагала в зборі коштів церква, зокрема архієпископ дон Себастьян Лемі активно підтримував цю ідею. Перший ескіз фігури Христа розробив художник Карлос Освальдо, саме йому прийшла ідея зобразити Рятівника з розпростертими руками. Фігура Ісуса як би обіймала все місто, вселяючи впевненість, що Господь буде зберігати від всіх лих простягнувшийся під ним красавець-Ріо.

Також замислювалося зробити постамент для Христа у вигляді Земної кулі, але цю ідею так і не змогли втілити в життя. Але остаточний варіант проекту затвердили за бразильським інженером Ейтором да Сильва Кошту. Його першим помічником у цій справі був Педро Віану. Створити таку «громадину» у Бразилії по цілому ряді причин були неможливо, і тому всі частини статуї, за винятком каркаса, замовили французькому скульпторові Полеві Ландовські. Потім ці самі частини перевозили через океан, у Ріо, а там доставляли на вершину гори за допомогою залізниці.

З того місця, де закінчувалися рейки залізниці, і до самої статуї проклали 220 сходів. Ці сходи назвали «Караколь», що в перекладі означає «равлик». Також у підніжжя Христа побудували маленьку каплицю.

12 жовтня 1931 року відбулося врочисте відкриття статуї Христа Рятівника. В 1965 році папа Павло VI взяв участь в обряді освячення. 12 жовтня 1981 року, на святкуванні п’ятдесятиліття статуї Христа, був присутній папа Іоанн Павло II. Трамвайні шляхи, побудовані в 1885 році, а також величезна кількість підйомників, доставляють туристів до оглядової площадки, звідки відкривається прекрасний вид на місто.

Мешканці цього міста говорять: «Бог створив мир за шість днів, а на сьомий день він створив Ріо-де-Жанейро»!

З підніжжя монумента відкривається приголомшлива панорама на місто й бухту, на вид гарної гори Пан-ді-Асукар ( з португальської – «цукрова голова») з боку моря, прекрасно видний найбільший футбольний стадіон у світі – «Маракана», видні знамениті пляжі Копакабана й Іпанема. Недарма статую Христа Рятівника називають одним з «нових семи чудес світу».